«Він так співав, що крилами йому став голос»

                                                                  А. Демиденко

 

Мета. Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях відомого буковинського співака Назарія Яремчука; на прикладі його діяльності прищеплювати учням почуття патріотизму, любові до свого народу, землі, пісні, рідного слова, отчого дому.

Розвивати пошуковий  і дослідницький інтерес та навички виразного читання.

Виховувати національну гідність, гордість за своїх митців.

 

Обладнання. Портрет; мультимедійний проектор, відеоматеріали. книги, присвячені йому; свіча; рушник; гілка калини.

 Хід заходу

 

Ведуча. Щедра, багата Буковина талантами. Викохувались вони шелестом букових та смерекових лісів, мелодійним плескотом Черемоша і Прута, дзюрчанням гірських потоків, співом трембіт, тремтливою мелодією дримби і, звичайно ж, піснею.

Ведучий. Саме пісня розбудила даний Богом дар у Івана Миколайчука, Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, голос якого заполонив увесь світ. І хоч зірка їх рано згасла, залишився нащадкам талант автора, поета і композитора, співака.

 

(Звучить гуцульська мелодія. Учень декламує вірш «Опришки духу» Василя Бабуха).

 

О, смерте, ти вже по талантах

Перевиконуєш свій план...

Пішли від нас не доспівавши –

Назар, Володя та Іван.

Короткий вік пророків наших –

Такий від Бога наш талан.

Шнурком пташиним зникли в небі –

Назар, Володя та Іван.

Нема вістей із того світу

Про соціальний їхній стан.

Та, певно, й там вони співають –

Назар, Володя та Іван.

Співає трійця буковинська,

Космічний вторить їй орган,

Але очей із нас не зводять –

Назар, Володя та Іван.

Гордімсь, краяни, бо на небі

Свій творчий маємо ми клан.

Ще в кого є таке сузір’я –

Назар, Володя та Іван.

 

 Ведуча. В цю розкішну пору, коли все навкруг налаштовує на ліричний лад, до нас зі своїми духовними скарбами повертається незабутній Назарій Яремчук, якому  30 листопада 2011  року виповнилось би 60.

 

Він так співав, що крилами йому став голос,

Який летів до Бога, до небес,

Який кувався у Карпатських хащах,

І був одним із тисячі чудес.

 

Ведучий. Отож, дорогі гості, учні, сьогодні, в день пам’яті ювілею

Н. Яремчука, ви полинете в світ його пісень, помилуєтесь його чарівним незабутнім голосом, його піснями, які будуть звучати для вас у його виконанні та тільки з аудіокасет.

 

(Вірш «Прийшли до тебе люди звідусіль» Степан Кириляк)

 

Прийшли до тебе люди звідусіль,

Назарію, ти тільки подивися...

А ріднокраї у такій красі,

Іди до нас із тої далини.

Із вирію свойого повертайся...

Хай в гіркоті не гіркнуть полини.

  

Пісня «Одинокий вожак» сл. В. Крищенка,  муз. Г. Татарченка.

 

Ведуча. Буковинський соловейко, добрий, щирий, скромний Назарій Яремчук народився в передгір’ї Карпат, на березі швидкоплинного Черемоша 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району. Ріс, як Божий дарунок, допитливим, кмітливим, життєрадісним і завжди співав.

Ведучий. У житті кожної людини основою буття на землі була, є і буде родина.

Родина Яремчуків. Марія Даріївна і Назарій Танасійович були цікавими і щирими людьми. Батько був старшим від матері на 33 роки, але це не заважало їм розуміти один одного. Усю свою любов, тепло вкладали в діток, а їх було п’ятеро, бо, як самі казали, вони мають виростати добрими людьми.

Ведуча. Батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, знав кілька мов, цікавився політикою, опікувався сільською громадою.

Мати добре грала на мандоліні й співала, була змалечку неперевершеною акторкою в народному театрі.

І не дивно, що син почав співати з трьох років.

Ведучий. Ставши дорослим, Назарій писав про них:

 

Батьки жили у злагоді і мирі

В одному ритмі бились їх серця,

А у скрутні хвилини їм допомагала

Свята любов, якій нема кінця.

  

А пізніше він обов’язково скаже слово вдячності батькам за пісню.

 

Пісня «Батько і мати» сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника.

 

І от сьогодні ми підемо разом з вами

Стежками, де зростав талант,

Де сили черпав, брав снагу Назарій,

Де струни серця грали наче діамант.

 

Ведуча. Життя прожити – не поле перейти. 1 вересня 1959 року Назарій переступив поріг початкової школи, згодом, після смерті батька, продовжував навчання у Вижницькій школі-інтернаті, а потім у Чернівецькому університеті на географічному факультеті.

Ведучий. Жоден вечір у школі не обходився без участі Назарія, неодноразово звучав його голос зі сцени будинку культури.

Ведуча. На одному із вечорів був присутній керівник ансамблю «Смерічка» Левко Дутківський, який і запросив його у свій ансамбль. Так і розпочалась творча діяльність Яремчука.

Ведучий. Голос Назарія дзвінкий і приємний, він легко вписався в колектив, його полюбили всі.

Пісні «Смерічки» того часу стали популярними і згодом увійшли до золотого фонду української естради, принесли всесвітнє визнання.

Ведуча. Першу мистецьку славу принесла пісня «Горянка». За її виконання Назарій Яремчук був удостоєний звання лауреата Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти».

 

Пісня «Горянка» сл. Г. Леонтюка, муз. П. Дубківського.

 

Ведучий. Та найбільше полюбилась всім пісня «Червона Рута». Під цією ж назвою у 1970 році режисер Роман Олексів зняв у місті Яремча музичну кінострічку. У головних ролях грали 19-річний Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару... 

 

Пісня «Червона Рута» сл. і муз. В. Івасюка.

 

Ведуча. Матері! Така їхня доля: ростити, берегти, проводжати, хвилюватись, чекати і молитись за свою кровиночку. Між мамою і Назаром було особливе єднання.

Ведучий. А в 1971 році сумна звістка ранила Назарове серце – мами не стало. На жаль, в цей час, він був далеко від дому. А материні уста в останню мить свого життя кликали саме Назара. І полинув у світ крик душі – «Мамо, мамо, вишенько біленька»...

  

Пісня «Чуєш, мамо» сл. М. Ткача, муз. О. Злотника.

  

Ведуча. Дуже любив співак свою маму Марію, яка померла, коли йому ледве виповнилося 20 літ. «Буде, мамо, наша пісня жити»  - пообіцяв він у пісні й доклав усіх зусиль, щоб обіцянка була виконана. Та горе не зламало, а ще більше зміцнило крила карпатського соловія. Популярність і слава росла з кожною піснею. На Всесоюзному конкурсі «Пісня-71», «Пісня-72» – Яремчук стає його лауреатом.

Ведучий. У 1973 році ансамбль запросили на професійну сцену – до Чернівецької філармонії. Голос Назарія мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів поважати кожного в житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого. У кожній пісні намагався передати частку своєї душі.

 

Пісня «Забудеш» сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка.

 

В-а. Час – неначе плин води, перегорнемо сторінки його творчості.

В-й. 1972 рік – обласна комсомольська премія ім. Кузьми Галкіна, виступ у телепередачі “Сяйво”.

В-а. 1978 рік – Назарію Яремчуку присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів. Йому було тільки 27, а він вже мав звання, до якого люди йшли роками.

В-й. 1982 рік – Республіканська премія ім. Миколи Островського.

В-а. 1984 рік – лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги.

В-й. 1985 рік – дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.

В-а. 1986 рік – нагороджений другим орденом Дружби народів.  

Ведучий. Назарій дуже багато працює – бере участь у гастрольних поїздках по колишньому Союзу,  у  популярних фестивалях «Київська весна», «Московські зорі», «Марці шор», «Кримські зорі», «Білоруська осінь», «Білі ночі»...

Ведуча. Скільки країн об'їздив з піснями Назарій , скільком людям подарував щасливі миті душевного спокою, щастя і радості: Монголія, Лаос, Німеччина, Польща, Румунія, Канада, США, Мексика...

Ведучий. Ризикуючи життям він співав на війні в Афганістані, у пеклі Чорнобиля. Саме там він розплачувався за талант і славу. Звучав його голос і на сценах Сокирянщини, Новодністровська...

 

(вірш «Спогад» нашої землячки з Братанівки Світлани Мельник)

 

Губилось місто в зелені каштанів,

Весняний вітер в листі пустував.

А він стояв на сцені в Сокирянах –

“Червону Руту” людям дарував.

І сам – такий усміхнений, весняний,

Зорів в очах той неповторний блиск.

Пісні про волю, щастя і кохання

Із уст рікою чистою лились.

Хоч лютий біль жорстокою рукою

Його єство так підло обнімав,

Та він своєю піснею дзвінкою

Той біль в собі так мужньо тамував!

 

Ведуча. «Кришталево чиста в мистецтві людина», – сказав про нього поет Микола Сингаївський.

Ведучий. Його голос, його виконання не сплутаєш ні з ким. У кожному українському домі він як рідний, як добрий давній знайомий, життєрадісний, врівноважений, зі щирою посмішкою на вустах, скромний.

 

Пісня «Стожари» сл. В. Кудрявцева, муз. П. Дворського.

  

Ведуча. І в 1987 році – найголовніша подія в житті Назарія Яремчука – присвоєння звання «Народний артист України».

Ведучий. У 1988 році закінчив навчання на режисерському факультеті Київського інституту культури імені Карпенка-Карого.

Ведуча. 1993 –1994 роки – плідна співпраця з Олександром Злотником, Олександром Морозовим, Юрієм Рибчинським, Вадимом Крищенком, Степаном Галябардою та іншими. Створено кілька десятків нових пісень. Назарій готувався до  свого творчого бенефісу – 25 річчя його творчості.

Ведучий. Протягом десяти років вів передачі на  Чернівецькому телебаченні «Зичимо щастя», «Призначається побачення».

Ведуча. Талант Назарія був багатогранним. Добре грав у футбол, писав вірші. Один із них пропонуємо  вашій увазі, написаний у Флориді в листопаді 1993 року.

 

Дзвінка осінь покотилась

Горами луною,

Ліси в шати зодягнула

Красною рукою.

Дзвінка осінь,

Дзвінка осінь, – 

Золоті хороми

Зодягнулася в уберю

Запаску червону.

Розкинула диво-пензлем

Фарби незвичайні,

Килим барвів постелила

Ніжно полум’яний,

Зодягнулась мов та чічка

В дивну позолоту,

Іде осінь по царинах

До вінця в суботу.

Дзвінка осінь на цимбалах

Весіллями грає,

Світ широкий, світ безмежний

Небом обіймає.

  

Ведучий. 25 років творчості – це святе служіння своєму народові, тій українській пісні, що всмоктав з молоком матері. Його пісня звеличує, піднімає гідність, вертає молодим козацьку славу, дбає про невмирущу історію минулих поколінь.

 

Пісня «Гей ви, козаченьки» сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка.

 

Ведуча. Завдяки величезному пісенному таланту Назарій міг успішно працювати і жити в Росії, Канаді, Франції, Англії чи в інших країнах світу. Але нізащо не хотів залишати своє місто. Він був справжнім патріотом Буковинського краю, своєї країни.

Ведучий. За назвами пісень, які виконував, часто отримував друге ім'я – Білий птах, Лелека з України, Ангел, Чорнобривець з Карпат...

 

Все менше залишалось в нього днів,

Та фінішу свого він не боявся –

Все дужче чарував нас його спів,

І як він мило завжди усміхався.

 

Ведуча. Вже у квітні 1995 року Назарій знав, що жити йому залишилося  близько двох місяців. Та навіть після цього намагався жити так, щоб зробити якнайбільше. Саме в цей час  він запланував провести свій ювілейний концерт – у вересні.

В-й. 1995 рік – Назарій Яремчук виступав у столиці України на Пісенному вернісажі – 27 січня;

В-а. останній концерт на Буковині співак дарував селу Юрківці Заставнівського району – в лютому;

В-й. на бенефісі Юрія Рибчинського – 24 травня;

В-а. на співочому полі на день Києва – 28 травня;

В-й. в Національній опері ім. Т. Шевченка – 7 червня.

 

Пісня «Оркестр природи» сл. А. Демиденка, муз. О. Злотника.

 

Ведуча. Чому, чому життя жорстоке? Чому забирає найкращих?

Назарій спішив жити, спішив співати, спішив робити добро. Чому рідні гори, знахарі, гуцули, не могли допомогти? Він робив все, що радили лікарі, люди, тільки б перемогти недугу.

Ведучий. Та важка підступна хвороба ятрила Назара, з'їдала його на очах. У березні 1995 року операція на шлунок у брата Дмитра в Канаді. Він боровся, він прагнув жити. Рідні носили Назарові воду з Миколаївської церкви. Вода холодила його біль, а сльози обпікали його серце.

 

Ведуча. Будучи важко хворим, Назарій настирливо готувався до свого творчого звіту, але співати на ньому йому не судилось. На превеликий жаль, важка недуга забрала його від нас. 30 червня 1995 року у Чернівцях о 10 годині 20 хвилин зупинилося серце Назарія Яремчука. Пішов у вічність видатний естрадний співак.

 

(Вірш «Князеві солоспіву» Георгій Шевченко).

 

Відпалали, відквітли стожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти спішиш, Яремчук?

Стихла пісня твоя лебедина

І навіки замовкли уста,

Засмутилася вся Україна,

Зажурилися села й  міста...

Прощавай ти, наш любий маестро,

Солоспіву великого князь,

Над тобою ридають оркестри,

Над тобою ридають за нас.

Відпалали, відквітли стожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти пішов, Яремчук?

  

Ведучий. Плакала, тужила Україна. Ювілейний концерт, присвячений 25 – річчю творчості Н. Яремчука як і було заплановано Назарієм відбувся у вересні  в Чернівцях, у Києві, але вже без нього.

  

Йому би ще жити та  жити

Співати й співати пісень,

Серця людські ніжністю гріти,

Й забути назавжди той день.

  

Вродливий друже, ти, неначе Бог,

Таким відводять тільки перші ролі.

Та ще й неперевершений талант,

Ти став улюбленцем своєї Долі.

Закохана у тебе до безтями,

Вона уже тебе не відпускала,

І пестила, леліяла щосили,

Щомиті за тобою пильнувала.

Та тільки Доля – пані із жорстоких,

Вона до того ж, бачиш, із примхливих,

Вона воліла, аби ти... назавжди

Залишився красивим і вродливим.

 

Пісня «Щоночі сад приходить до вікна».

 

Ведуча. Його самобутній талант обірвався на найвищій ноті. В той сумний день стих шепіт гірських смерічок, низько схилились кремезні дуби, важко зітхнули хвилі Прута, бо з рідних Карпат, з України соловей відлетів назавжди.

Ведучий. Він так потрібен рідним, близьким, друзям... Він мав би жити. Дивним голосом і прекрасними піснями творити ауру добра і світла, нести радість в оселі і серця...

Ведуча. Падолист. 30 число. Саме в цей день Назарій завжди святкував свій день народження, а в 2011 році відзначав би свій ювілей – 60  років. Та, на жаль, він не дожив.

Ведучий. Скільки недоспіваних пісень, скільки мелодій залишилось на папері, скільки любові до людей було в його серці, але найбільше було доброти, яку він випромінював щоденно.

Ведуча. Вже 16 років як Назарія Яремчука з нами немає. 16  років, які могли б  бути чи не найпліднішими: розквітом, злетом, Епогеєм.

Ведучий. То ж вшануємо пам'ять співака, народного артиста України Назарія Яремчука хвилиною мовчання.

 

(Хвилина мовчання).

 

(Вірш «Любив свій край» Манолій Попадюк).

 

Зойкнула в  лузі калина,

Ранок судома звела.

Руту червону безвинну

Смертю прошила стріла.

Згасла легенда естради –

Гетьман козацьких пісень.

Доля була безпорадна –

Ніч розстріляла день.

Вересень ждав бенефісу

Стигло накритим столом,

Та передчасну завісу

Хтось опустив над чолом.

Тиха хвилина мовчання

Вічністю стала в горах.

Плачуть смерічки печальні,

Плачуть зірки в небесах.

Пісня Івана-Купала

Стихла в зеленім гаю,

Пісня, що так чарувала

Кожну оселю й сім’ю.

Грай, водограю, на скрипці,

Чи хоч на дримбі бодай,

Грай, щоб було нам не прикро,

Він-бо любив так свій край.

 

Пісня «В райському саду» сл. С. Галябарди,  муз. С. Гіги.

 

Ведуча. Ми продовжуємо себе в дітях, так і Назарій продовжує себе у прекрасних синах – Дмитрові та Назарові, у чарівній голосистій донечці Марічці, у фестивалях, названих його ім'ям, у друзях, у своїх піснях, у наших люблячих серцях.

 

(Вірш «Пам'яті Назарія Яремчука» Олексій Бондар).

 

Вже виросли сини твої-орлята,

Злетіли у твоє пісенне небо.

Ти вчив їх все прекрасне шанувати,

Тому вони і схожі так на тебе.

Вони твої пісні уже співають.

У тих піснях ти знов для нас воскрес.

Твоя душа, Назаріє, літає, 

Спускається на землю із небес.

 

Пісня синів «Хай щастить вам, люди добрі».

  

Ведучий. Ми не відчуваємо, що його вже стільки часу немає, просто не бачимось, але спілкуємось через телебачення, радіо, касети, переповнені його дивовижними піснями.

 

Яка коротка і стрімка дорога,

Як птах зриває пам'ять кожен раз.

Твоя душа вже відійшла до Бога,

А пісня залишилась поміж нас.

І пісня давня знову нас зустріне,

Даль проясніє, стишиться жура,

Бо голос твій взяла собі Вкраїна,

Щоб ним учить нас правди і добра.

 

Ведуча. Він назавжди залишився в історії нової України, української культури як митець і громадянин.

 

Пісні його звучать і досі,

Пісні відомого митця,

Та не забудемо ніколи,

Як радував Назар серця!

 

Пішов у вічність він далеку,

Зосталась пісня для людей,

Душа його, немов лелека

Шляхом добра усіх веде.

 

Ведучий. Назарій настирливо готувався до 25-річного бенефісу. Для цього було написано цілий ряд нових пісень, але співати їх йому не довелось, вони залишились на папері. Їх співають його сини.

 

Пісня «Вишиванка».

 

Ведуча. У березні 1996 року Назарій Яремчук був удостоєний нагороди із нагород – Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Але вже посмертно...

Ведучий. У Чернівцях ім'я буковинської Зірки співу пошановано у назві вулиці, де він жив, встановлено меморіальну стелу-пам’ятник з його барельєфом, його іменем названо фонд і конкурс молодих співаків.

Ведуча. А на Алеї Слави, на Центральному кладовищі, привертає увагу своєю неординарністю пам’ятник Назарію Яремчуку. Могила його завжди засипана квітами.

 

І чистий голос тієї  ж  миті,

Оживши в дітях, полинув ввись,

Мов пишний колос у стиглім житі,

Звучить сьогодні, як і колись.

 

Ведучий. Вшановуючи пам’ять дорогого Назарія Яремчука наш місцевий композитор М. Рожко на вірші поетеси І. Багрійчук написали пісню.

 

Пісня «Далекий погляд його душі» сл. І. Багрійчук, муз. М. Рожко.

 

(На фоні пісні «Родина» сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника).

  

Ведуча. Голос Назара чистий, як ранкова зоря, щедрий, як колосиста нива, високий, як голубе небо, завжди буде нести добро в людські серця.

Ведучий. Тож нехай його пісня буде поміж нас, нехай вона єднає, додає сили, наснаги, віри, приносить щастя і радість у наше життя, у наші родини.

 

Родина, родина – від батька до сина,

Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.