Блог
вчителя музичного мистецтва
Карпа Сергія Володимировича
Виховний захід для учнів 5-11 класів
"Я хочу, щоб збулись слова пісень, я хочу, щоб збулась любов...",
присвячений 67 річниці від дня народження Володимира Івасюка
Звучить музична фонограма пісні "Червона рута",
на фоні текст ведучих
Софія: Сьогодні ця мелодія щемна,
Що людей зачаровує звично,
Що нікому в житті зроду-віку не була чужа...
Відспівала душа і в піснях залишилась навічно.
Стала піснею віку Володина світла душа.
Івасюк: Червоная руто, чого ти зів'яла,
Молоденька дівчинонько, чого ж заплакала?
Ти засмійся хоч раз, не кажи, що забула,
А згадай про той час, як ти мавкою була,
Як ночами в лісах ти чар-зілля шукала,
Як з вітрами, мов птах, ти колись розмовляла.
Бачив я тебе в снах, у дібровах зелених.
По яких же шляхах ти вернулась до мене?
Пісня «Казка гір» ( виконує Діана Ілащук.
Володимир Івасюк: Сонце мого життя зійшло 4 березня 1949 року в мальовничому буковинському краї. Саме тут в привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився і виростав я. Вже п'ятилітнім взяв до рук скрипку з поміткою "від Страдіварі". Полюбив її з першого дотику.
Спливали за водою весни. Закінчивши музичну семирічку, я вступив до Київської середньої музичної школи ім. М.Лисенка, але через хворобу змушений був покинути навчання. Ще в шкільні роки почав записувати народні пісні, складати власні мелодії, етюди, імпровізації. Знаходив час грати на віолончелі, гітарі, захоплювався віршами французьких поетів-символістів, цікавився історією, хімією.
Коли мені було 15 років, створив вокально-інструментальний ансамбль „Буковинка" - один із перших молодіжних колективів України, Через два роки, працюючи слюсарем на заводі "Легмаш", організував робітничий хор. А далі – навчався в Чернівецькому медичному інституті, Львівському медінституті, консерваторії ім. Лисенка. І завжди поруч була пісня.
Звучить пісня "Пісня буде поміж нас", «Я твоє крило» у виконанні вокально-інструментального ансамблю сім’ї Олесів
Софія: Був місяць травень. Народжувалися нові пісні Івасюка: "Балада про дві скрипки", "Пісня буде поміж нас",
(Діти з залу)
Богдан Ч.: "Капелюх" і "Два перстені",
Христина Н.: "Мальви" і "Лиш раз цвіте любов",
Саша Б.: "Жовтий лист" і "Водограй"...
Софія: Вони, немов птахи, що відчули силу крил, здіймалися з гнізда і летіли у світ. Тож нехай злетять у небо кришталеві звуки пісні «Два перстені» (Виконує НастяІлащук).
Юля Г.: Водограїв криштальні дзвони
Б'ють по струнах минулих весен.
Пам'ять пісню твою боронить,
Піднімає з розбитих весен.
Богдан Ч.: Пісня «Водограй» народжувалась в муках творчості. Митець вносив чимало змін у сюжет пісні, іноді ремствуючи на свою безпорадність.
Христина Н.: І ось настало свято Володиної музики та поезії. Торжество шестирічної творчої роботи.
Саша Б.: 13 вересня 1970 рік. З Театральної площі Чернівецька телестудія перед багатотисячним натовпом на всю Україну транслює «Червону руту» і «Водограй»…
(Відеосюжет)
Юля Г.: Родина вдома не відходила від телевізора. Після трансляції син підійшов до батька та запитав, як звучав «Водограй». На що батько відповів: «Хотілося танцювати під музику «Водограю». Сьогодні ця пісня звучатиме у виконанні шкільного ансамблю «Зорепад». Зустрічайте!!!
Звучить пісня "Водограй"
Богдан Ч.: В.Івасюк без Софії Ротару - це все одно, що птах у польоті з одним крилом.
Христина Н.: Це була дивна, платонічна любов, де переплелись шляхи двох великих талантів. Вона відчувала дух його пісень, а він своїм душевним рушником вистелив дорогу Софії в широкі пісенні світи.
Інсценізація літературної композиції "Тож чому згубився твій самотній слід" (персонажі: Володимир Івасюк, Софія Ротару)
С.Р. Скоро вечір...
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться...
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання - як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг.
В.І. Сюди я більше не прийду.
Та залишаю замість себе
Червону руту, що знайшов
Для тебе я, для тебе, лиш для тебе.
С.Р. Вже зів'яла вона і замовкла струна,
Щастя випита крапля остання.
В.І. І душа - мов труна, кришталева труна,
У якій спить колишнє кохання.
С.Р. Пише осінь дощами холодні листи,
З неба зоряні впали корали,
В.І. І палають мости, і палають мости
Між серцями, що вже відкохали.
С.Р. Сонце сяде за обрій і день промайне,
Пройде ніч і зажевріє ранок.
В.І. Через рік,через два… ти забудеш мене,
С.Р. Та в душі не загоїться рана.
В.І. Ти почуєш у сні дикий поклик весни.
Ти почуєш небесні хорали.
С.Р. Та не зможе ніхто збудувати мости
Між серцями, що вже відкохали.
В.І. Не обіцяй мені вернутись,
Не обіцяй мені прийти.
Не треба слів, щоби забути:
Колишнє - ми, лиш - я, лиш - ти.
С.Р. Чекай… Іще не всі слова знайшли свої серця,
Не всі серця почули їх.
В.І. Чекай… А, може, ця дорога без кінця,
Я ж сам її віддав тобі…
С.Р. І ось пройшло вже стільки літ -
Без тебе світ - зів'ялий квіт,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.
В.І. Та в днину сонця і тривог –
Одна любов у нас на двох,
Одна любов, одна печаль
І стежка в синю даль.
С.Р. Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду для тебе,
Для тебе я, для тебе.
А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише,
Так знай: я щастя своє тут
Лишила, лишила я, лишила.
"Жовтий лист" виконує Тетяна Гаврилець.
Христина Н.: Мабуть, то звичай в наших генах
І нерозумний, і сумний, -
Вважать, що геній - ще не геній,
Коли він поруч і живий.
А був уроджений він геній.
Як Моцарт, Гейне, як Єсенін.
Декламація вірша Ю. Рибчинського "Пам'яті В.Івасюка" (Сашко Прокопчук)
В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш у небеса?
На кого кидаєш, Володю,
Пісенний наш осінній сад?
Заб’ється мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів…
На кого кидаєш ти друзів
І потаємних ворогів?
Ти був шаленим і відвертим,
З блакиттю чистою в очах,
Без тебе – всі роялі мертві,
Без тебе – всі скрипки мовчать.
Як важко, брате мій, без тебе
Сучасну пісню колисать!
Не зорі падають із неба –
Ідуть зірки у небеса.
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…
«Балада про мальви» ( виконує Ірина Журавець).
Софія: Як мало прожито, як багато не сказано. Того, що не встиг сказати Івасюк за тридцять своїх літ, вистачить нам для осмислення на довгі-довгі роки.
Запрошення до слова Олену Володимирівну Логінову, працівника музею
ім.. В. Івасюка.
Пісня «У долі -- своя весна» виконує лауреат Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії молодих авторів та виконавців Уляна Пілат.
Христина Н.: Володимир Івасюк завжди йтиме по землі із сонцем в душі, бо пелюстки з троянд його пісень упали в наші серця навічно.
Саша Б.: Його "Пісня завжди буде поміж нас",
Юля Г.: і вічно "У Карпатах ходитиме осінь" й встелятиме нам шлях "Жовтим листом"
Богдан Ч.: Ми ще довго триматимем в руці "Два перстені", щоб подарувати один "Золотоволосці".
Христина Н.: Будемо вірити, що „Лиш любов цвіте один - єдиний раз"
Саша Б.: подумки разом стоятимем біля "Водограю"
Юля Г.: чи „Підем в далекі гори" шукати "Червону руту".
Настя: Найвідоміші з цих пісень нам заспіває гурт «Тріода». Ви, звичайно, їх добре знаєте, але відеосюжет познайомить нас з ними ближче.
(Відео про «Тріоду»).
Юля Г.: І вірю я, що у висотах,
Де чистих душ слід не зника,
На чарівній космічній ноті
Бринить Зоря Івасюка.
Богдан Ч.: Яка б нас не гнітила скрута,
Та виживе наш рідний край,
Бо в нім цвіте "Червона рута"
І грає в горах "Водограй".